Сльозами залилося місто.
Зненацька двом настала ніч.
Хтось біле розірвав намисто.
Складною стала проста річ.
І над бурхливим водопадом
Час пік розвів широкий міст.
Йому немовби в серце градом,
Вона ж зірвала білий лист.
Та час нові мости будує –
Вони ж по різні береги.
Нові їм долі пророкує,
Старі ж вернуть не до снаги.
Сплітаються нові дороги.
Нові будуються мости.
Мара стирає настороги,
Не хочеться, та слід рости.
Лишає місто пік-година.
Над водопадом знову шлях,
Але лишається щілина
І хочеться забити цвях.
Та трьом на березі одному
Спокін-віків не сила буть.
І золотому-дорогому
Життю одна-єдина суть.
Сльозами залилося місто.
Зненацька трьом настала ніч.
Хтось чорне розірвав намисто,
Але уже не втому річ.