Я йшла й дивилася на світ очима немовляти.
Чому ж так важко слів гарних багато вимовляти?
Чому земля забула квіти?
Й куди нам очі ті подіти,
Що знищили красу віків?..
Ми не чіпали тих лісів?!
Чому так необхідно нам брехати?
Чому нам правду не сказати
і повернути світу сили,
щоб діти наші нас простили.
Чудово, Аню. На всі часи... зберігай в собі погляд і відчуття малюка, який дивиться на світ відкритими правді очима...
Звичайно в соціумі наївному не прожити, а ось у поєзії це необхідно...
Анна Чехова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені надзвичайно сподобалось!!!Звучить дуже приємно,але найбільше сподобалось,що рядки й справді змушують замислитись...Вірш короткий,але справжній!!Мої вам оплески
Анна Чехова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цікаво про що пише мій одноліток. Ну юнацький максималізм чуеться в ко*ній нотці. Ти прагнеш говорити з всім світом..я це в*е пере*ив..і ти пере*ивеш. Це псиологія
Анна Чехова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо Просто мне очень хочется достучаться до сердец людей…