Я Тебе обійму не руками
А крильми, наче ангел Твій рідний
І потім зігрію теплом я,
Тебе наче сонце улітку.
І будеш вже спати, й не знатимеш Ти,
Як ніжно й трепетно я стерегтиму сни.
Торкнусь волосся, милуватимусь обличчям,
А ти спокійно спатимеш: душа, ніби й не дише..
І я тихенько теж порину в сон.
Знайдемо ми укотре наш звук-камертон.)
А потім прийде ранок, сонце встане
Я поцілую і втечу, щаслива до нестями...
