Засівала зима поля,
Мерехтіли сніжинки білі.
Та здалося мені здаля –
Білі птиці спочити сіли.
П-в
Білий сніг за моїм вікном,
Розливається тиша садом.
Білі птиці крилатим сном
Принесли в мою душу свято.
Знов крізь літа завій
Я їх до серця кличу,
Знов прилітають з мрій
Білі казкові птиці.
Небо сіяло білий сміх,
Дарував мені січень ласку.
Ніжним дотиком рук твоїх
Він повів мене в сиву казку.
Загубились в твоїх очах
Сни зимові і тихий спокій
Білих птиць голоси звучать
Через пам’ять і через роки.
А на вікнах горить герань –
Ніби серце моє гаряче.
В білосніжну зимову рань
У саду моїм скрипка плаче.
Заплітала зима косу –
Срібні нитки вплітала в пасма.
В грудях вогник живий несу,
Що і в бурю лиху не гасне.
Зустрічай мене там, де сни
Заколисують зорям вії,
Де від осені до весни
Мріє доля про крила білі
Дуже гарно, мелодійно!
Але приспів чомусь з двох частин, і розмір у кожного катрена різний. Це так задумано? Мені здається, що першого катрена досить, а другий можна переробити на заспів. І приспів можна ставити не після кожного катрена заспіву, а після двох, тому що буде затянуто і перевантажено, що для пісенного жанру не характерно і не бажано. Це моя думка. Дякую.
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Анатольєвиче, за поради, яких мені бракує. Чесно кажучи, музикального слуху не маю, і це впливає на недолугість пісенної форми. Отож, я завсім не проти, аби хто підказав щось корисне. Спробую змінити. А щодо затягнутості-знаю, проте вирішила залишити все. Якщо в когось виникне бажання покласти слова на музику - можна скоротити за бажанням композитора
