Засівала зима поля,
Мерехтіли сніжинки білі.
Та здалося мені здаля –
Білі птиці спочити сіли.
П-в
Білий сніг за моїм вікном,
Розливається тиша садом.
Білі птиці крилатим сном
Принесли в мою душу свято.
Знов крізь літа завій
Я їх до серця кличу,
Знов прилітають з мрій
Білі казкові птиці.
Небо сіяло білий сміх,
Дарував мені січень ласку.
Ніжним дотиком рук твоїх
Він повів мене в сиву казку.
Загубились в твоїх очах
Сни зимові і тихий спокій
Білих птиць голоси звучать
Через пам’ять і через роки.
А на вікнах горить герань –
Ніби серце моє гаряче.
В білосніжну зимову рань
У саду моїм скрипка плаче.
Заплітала зима косу –
Срібні нитки вплітала в пасма.
В грудях вогник живий несу,
Що і в бурю лиху не гасне.
Зустрічай мене там, де сни
Заколисують зорям вії,
Де від осені до весни
Мріє доля про крила білі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2011
автор: Omega