Простягну тобі свої долоні,
Щоб відчула ти моє тепло,
І, хоч снігом притрусило скроні, -
Довгих років ніби не було.
В погляді твоєму бачу ласку,
Ваблять, як колись, твої уста.
Все ще хочу вірити у казку,
Хоч веде нас доля непроста.
Не здобув я золотих палаців,
Не досяг небачених вершин,
Та у серці вірність збереглася –
Між спокус я вистояв один…
Де б не був, я все ж прийду до хати –
Не сумуй, а щиро посміхнись!
Просто, ще раз хочеться сказати:
Я тебе кохаю, як колись!
такі прості слова, а такі потрібні і бажані! Любові вам і натхнення!
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за побажання! І за оцінки також. Там, де все зрозуміло, не потрібно ускладнювати. І видумувати не треба - вистачить інколи сказати просте слово...