нехай польоти в невагомість,
розрушать все мое життя,
не стану плакати натомість,
про це вже не шкодую я.
забувши сльози, нарікання,
здійматись в гору, знов в перед,
і не забути ті зітхання,
вони солодкі наче мед.
і в інше місто не на тиждень,
а на подальше все життя
хоч намагання не навмисні,
в тиху годину плачу я.
що не побачу більше ночі,
наповню очі сяйвом зір
і не побачу більше річку,
що нагадає море снів
