... Він може змінити образ, вертатись коли завгодно
і я йому не дозволю вагатися три хвилини.
Він може десь позачасом й не бачить ілюзій жодних,
але ця туманність зранку нагадує знов провину.
Покину себе з ним поруч і йтиму назустріч будням-
кому залишатись треба в кімнаті оцій просторій (?)
Лякав мене ранком сірим, лякав мене ранком судним,
а тихо мовчалось рідко... тому я з дощем й говорю.
Прозорі моря цих вражень, а він оживе в суботу,
зганьбить всі мої чекання і змусить себе забути.
Вивчатиме смуток ночі, вивчатиме біль, як ноти,
а потім мене торкнеться і вмре від бажань-отрути...
Забути
Та то я завжди відкладаю все на останню мить, не було б що читати тут - своє б писала(можливо,а можливо й ні)але все одно б знайшла якесь заняття...аби не робити те, що треба
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ми часто бачимо замість таблички "ВИХІД" слово ЗАБУТИ... але "забути" це далеко не "вихід" так як і ще одна складність - якби ж то забути було так легко як вийти з кімнати.... але ж часом так хочеться того
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Прозорі моря цих вражень, а він оживе в суботу,
зганьбить всі мої чекання і змусить себе забути." Твір надзвичайно легкий, світлий.Дощ, роздуми, спогадитак описані, щосприймаються мов власні.
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую...мабуть на всіх людей існує якийсь загальний спогад...це краплина
зганьбить всі мої чекання і змусить себе забути.
Вивчатиме смуток ночі, вивчатиме біль, як ноти,
а потім мене торкнеться і вмре від бажань-отрути...
Забути
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
людина змушує іншу забути її...змушує словами,вчинками...