... Він може змінити образ, вертатись коли завгодно
і я йому не дозволю вагатися три хвилини.
Він може десь позачасом й не бачить ілюзій жодних,
але ця туманність зранку нагадує знов провину.
Покину себе з ним поруч і йтиму назустріч будням-
кому залишатись треба в кімнаті оцій просторій (?)
Лякав мене ранком сірим, лякав мене ранком судним,
а тихо мовчалось рідко... тому я з дощем й говорю.
Прозорі моря цих вражень, а він оживе в суботу,
зганьбить всі мої чекання і змусить себе забути.
Вивчатиме смуток ночі, вивчатиме біль, як ноти,
а потім мене торкнеться і вмре від бажань-отрути...
Забути
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230755
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2010
автор: Biryuza