Терпкий присмак горобини,залишився на вустах,
Холодом війнула осінь по мокрих дахах.
Від дощів й вітрів холодних завмира довкола все,
Біль, розлуку, сумний спогад, осінь нам несе.
Вітер злість полоще в водах почорнілого ставка,
Гіркоту розлила в серці ягода терпка.
На безлистій горобині, сумно ягоди висять,
На них крапельки водиці злякано тремтять.
Холод в серденьку розлився, мокро стало на очах,
Спогад сонячного літа у душі зачах.
Явно,осінь так схотіла,вигляда з усіх усюд,
Щоб зима, холодна й біла, знайшла тут собі приют.
