Злітав пташиний клин над містом,
Повз вістрі сірих шпилів і дахів,
Йому в цьому сірому місті було тісно
Та не вийшло шляху із нього знайти.
Піднявся у небо. Туман на дорозі,
А може взяли в облогу магнітні поля?
Розбився на пари , а то й одиниці...
Не зміг їх зібрати до купи вожак.
Літав він між ними, метався...
Збирав знов до купи і здався...
Не знайшли птахи орієнтаціїї,
Серед бетонної абстракціїї.
Упали вони на околиці міста,
У поля, поза залізобетонних хат...
На свої очі бачила таке я. Це не жарт.
Я б'ю в набат! Врятуймо цей світ!!!
Живу в надії на Божу милість я,
Що все ж таки знайшли птахи вихід
Й набралися сили на свій важкий політ
У далекий і сонячний край. Де пташий рай.
