|
У відчаї, зраді, у вирі думок,
Відважився день, її, на новий крок, -
Спасаючись від заподіяних мук,
Вона, ловить світло із інших вже рук...
Нектар п"є із вуст, що не схожі, ніяк,
На ті, що кохала в порі гожій так, -
Поспішного щастя голубить крило, -
Замулює все, що раніше було.
Під зраненим серцем, стривожена вкрай, -
Себе наставляє й когось, - "Пам"ятай!":
Слова гублять колір завжди, будь-які, -
У світі, не вічні, струмки гомінкі...
Невинна душа, десь, у коло вузьке,
Затислась, мовчить... світло щастя крихке...
ID:
205234
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 10.08.2010 18:05:42
© дата внесення змiн: 16.07.2011 14:42:57
автор: grycha
Вкажіть причину вашої скарги
|
