Близька мені ти, як божественний вогонь,
Все хвилює, що відбулося з нами.
Хотів покинути - не розімкнуть долонь,
Не розділить відносини роками.
Єством своїм, я поринув наче в казку,
Для щастя, більшого мені й не треба.
Не крали ми у людей добро і ласку,
Ми дивувалися красою неба.
Верта зачарування нашого весна,
Хтось пізно полюбив писати вірші.
У відносинах складних, нас обох вина,
Мало не доторкнулись сердець інші.
