Ти хотіла трохи уваги
Та я байдужість проявив
Думала, що збожеволів від спраги,
Бо так холодно вчинив.
Моя байдужість, холоднокровність
Це прояв уваги глибокої,
Твоя образливість і невгамовність
Вияв думки невисокої.
Я не міг сказати словами,
Я не міг подумати нормально
Я виразився почуттями,
А ти сприйняла все буквально.
Невірно думаєш і марно ображатися,
Адже мій погляд усе тобі сказав.
Чи можеш в мріях ти дістатися
Туди, де я тебе чекав?
Байдужість і погляд глибокий
Свідчить про наміри тверді
Ти знала, що я став одинокий
Й могла зарадити моїй біді.
Де ділася моя відвага і рішучість?
Куди пропали лагідні слова?
Сталась гірка неминучість,
Ти залишилась права…
Залишилась права стосовно пригоди
Я заперечити нічим не міг
Дійти важко спільної згоди,
Коли ступаєш на чужий поріг.
Колись мабуть я встигну сказати,
Що прагнув вилити тоді давно
Та ти мабуть не захочеш зачекати,
Бо я обрав пиво та вино.
Сумні мої думки стануть примарні
І я блукаю десь не тут, а там…
Емоції твої та очі стали гарні,
За мить прекрасну все віддам.
Наступна зустріч інша буде,
Постараюся щось більше проявити
Час не простить і не забуде,
Як вірно треба було вчинити.
Спочатку тебе я не впізнав
Та десь крутилися образи знайомі
Я холодним не був я ним просто став
Вважаючи, що здійсняться мрії таємні й невідомі.
Я холодний та твердий
Я байдужим іноді буваю
Та в середині я не черствий
Я теж живу та кохаю.
Ми всі вразливі,
Ми люди звичайні
Ми будемо щасливі
Та не зовсім аморальні.
Не жалію я свого тепла
Чим зможу, тим поможу.
Засмученою чомусь ти була
І на іншу людину схожу.
Чому швидко тікаєш?
Чому очі вниз опускаєш?
Засмутити тебе получилося
Та нічого від того не змінилося.
Холод й байдужість дарую
Під ними почуття маскую.
Бачити їх та повністю відчувати неможливо
Не слід шукати їх довго, заховані вони красиво.
2003
