Як білих та відчайних
Боїться темний ліс!
Як кошики березові
Риплять для диких кіз!
Корогви вдячні й людяні,
Вітрів великих лев,
Важкі вериги хутряні
Натягнуті як нерв.
Співає дзиґа й падає
На бік, на два, на три!
Ведмеді, риби , ворони
Не знають змісту гри!
Здається - коні хмарами
Вже досягли Шинсу*,
Дивуючи смарагдами
Усіх хто ще внизу…
