* * *
Уже давно відкриті в осінь двері,
тримає жовтень впевнено штурвал,
позолотило листя землю в сквері,
і виграє смарагдами трава.
Ти не журись, що ранки студять душі,
вкриває іній пройдені роки,
дивися, як чарівно квітнуть ружі,
яка прозора сонячна блакить.
Мережить літо бабине полотна,
ледь сивини у нитку додає.
У жовтні осінь тепла і холодна,
любімо, милий, вже таку як є.
Не побивайся надто за літами,
якщо черпали спільно щастя з них.
Лиш пригорни й гарячими вустами
нас хоч на мить у юність поверни.
