Мереживо часу підступне,
Не справжні й діви левітацій,
Фронт грозовий він не підкупний,
Як дух кривавих реставрацій!
А вже висять в сезонних залах,
А вже свистять на повні груди,
А вже дарують новий спалах
Борні брехня і пересуди.
Петро та Марфа - хто ці двоє,
На пролетарському пероні,
Під вітром збуджених алюзій,
З наганом долі біля скроні!?
