Пізнай мою душу хоча б для пристойності,
Питай, чому каву я п'ю лиш з гірчи́нкою,
Що днями мені додавало бадьорості.
Хоч раз у своєму житті будь людиною.
Давай-но, здивуй, та не тілом й нахабністю,
Не квапся мій спокій емоцій тривожити,
Щоб зустріч скінчилася щирою радістю,
Бажанням надалі розмову продовжити.
Послухай, щоб сенс моїх слів розтлума́чити,
Керуйся прихильністю, не тінню збудження.
За гарним анфа́сом так хочеться бачити
Характер і здатність дорослого судження.
І все, що скажу я є просто банальністю -
Я хочу кохання з відтінком достойності.
І, перш ніж чіплятись до мене з вульгарністю,
Дізнайся мене, ну хоча б для пристойності.
19.08.2024
Валерія Кропівна
Переклад власного твору https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955391