Твоє волосся пахне різнотрав’ям
Із запорізьких сонячних степів…
Такий, напевне, запах у кохання –
Найзагадковішого серед див.
Вдихаючи той аромат духмяний,
У глиб заглянув карих двох озер –
І без вина зробився наче п’яний,
І від кохання млію дотепер…
Звучить відлунням твій чарівний голос,
Немов струмок, що дав ріці життя…
Я бережу довершений цей образ,
Несу його в душі у майбуття.
А там – надія зустрічі нової,
Знов – запах різнотрав’я, глиб озер,
І знов – капітуляція без бою,
Возз’єднання споріднених півсфер.
Квітень 2024 року
Чудова лірика! 
