Необов’язково, та може бути, що читач, особливо – юний читач, ім’я головного героя шекспиріської п’єси «Буря» взнає раніше з «Трьох товстунів» Юрія Олеші. Насправді імена різні, бо зброяра, який керує повстанням проти товстунів--капиталистів, зватт ПроспЕро, а скиненого міланського герцога, який став чарівником, звати ПрОсперо (у нього – італійське ім’я). Та відмінність наголосів у перекладах шекспирівської п’єси може не бути передано. Все ж можливо, що читач, який познайомився спершу з казкою Олеші, буде подумки – або не подумки – переносити її героїв на героїв «Бури», і це зробить можливим порівняння двох творів.
Тоді виявляється, що герої - протилежні і твори – майже зовсім протилежні. Головна відмінністт, мабуть що, виражається в словах олешиного Просперо, звернутих до товстунів: «П’ятнадцять років я навчав народ ненавидіти вас и вашу владу. О, як давно ми збираємо сили! Тепер прийшла ваша остання година».
П’ятнадцять років – це ще й вік Міранди, дочки шекспирівського Просперо, на момент дії п’єси. П’ятнадцять років – це довго у казці Олеши, довго для підготовки повстання, та Міранда юна. Вони з батьком живуть на острові дванадцять років, і батько на початку п’єси розповідає їй про події, які відбулися дванадцять років.
«Буря» - це казка про помсту й прощення. «Три товстуни» - про революцію, яка стає відплатою для несправедливої влади. Наприкінці товстунів саджають до тієї самої клітки, де сидів зброяр Просперо. Там – їх місце, а не його. Все ж Просперо загрожувала страта, а товстунів лише ганьблять і висміюють: страта навіть переможених ворогів не має затьмарювати щасливого кінця казки.
У шекспирівській п’єсі Просперо – головний герой, у олешиній казці Просперо – другорядний персонаж, але описується його зовнішність, чого немає у випадку шекспірівського Просперо: «Зброяр Просперо стояв з опущеною головою. Полонений був блідий. Кров запеклася в нього на лобі й на скроні, під заплутаним рудим волоссям». У своїх ворогів навіть схоплений олешин Просперо вселяє страх.
Фразу олешиного Просперо про те, що він навчав народ ненавидіти товстунів, дорослий читач може сприйняти як неоднозначну. Отже, народ без втручання зброяра товстунів не ненавидів? Не вважав саме їх правління причиною своїх бід? Таке ставлення може перетворити олешиного Просперо на негативний персонаж – підбурювача до бунту там, де без бунту можна було б і обійтися. Та простіше вирішити, що «навчав ненавидіти» тут – це «навчав боротися» з тими, хто справді винуватий у багатьох нещастях і звик до своєї безкарності.
Як олешин Просперо п’ятнадцать років навчав ненавидіти, так шекспирівський Просперо дванадцять років ждав моменту, сприятливого для помсти. І цей момент прийшов завдяки сприятливій для Просперо зірці. Та довга ненависть шекспирівського Просперо завершується прощением його ворогів після його перемоги.
Просперо в «Бурі» - жертва зради, держперевороту, вчиненого його братом у союзі з королем Неаполя. Згодом йому загрожує стати жертвою ще однієї зради і перевороту: на острові Калібан хоче вбити його і передати владу п’яниці Стефано (а в союзі з блазнем Трінкуло змовників виявляється троє. Хоч вони і не товстуни). Просперо у «Трьох товстунах» сам керує повстанням і спершу схоплений за це, йому загрожує смерть. На тому, щоб його звільнити, будується сюжет казки.
Просперо в «Бурі» окрім того, що скинений герцог, ще й рабовласник, тобто – эксплуататор. Його за це іноді лають критики. Та мало кому спаде на думку, мабуть, думати про революцію, зображену в «Трьох товстунах», як про повстання калібанів. Далі, Просперо в «Бурі» рабовласник тимчасово: Аріеля він відпуска, а Калібану, видимо, залишить острів, коли вирушить до Неаполя, а згодом – до Мілана. Якщо Просперо проявляє до Аріеля і Калибана суворість, то це, радше, тому, що, будучи законним миланським герцогом, він не вмів бути суворим, і це коштувало йому влади. Теперь же він має не просто жити на острові, але й охороняти Міранду.
Шекспирівський Просперо навічно асоціюється з книгами, які після фіналу п’єси він знищить. (Мені завжди їх шкода). Герцог став чарівником. Перша фраза «Трьох товстунів»: «Час чарівників минув». Замість чарівника тут учений, доктор Гаспар Арнері, якого з персонажів шекспірівської «Бурі», мабуть, найлегше порівняти з добрим придворним Гонсало. В олешиній казці є ще один чарівник, і він з трагічною долею – вчений Туб, який створив ляльку спадкоємця, та відмовився робити для цього залізне серце. Тобто, який послужив знаряддям зла внаслідок обману, та який відмовився ним бути, коли зрозумів загрозу зла. Олешин Просперо – не книжна людина і навчає народ ненависті не за книгами. Та для шекспирівського Просперо, якщо подумати, чарівні книги – головна зброя.
Образ народа в обох творах відрізняється дуже сильно. У Олеші народ багатоманітні ший і рішучіше діє: «Гвардійці перейшли на бік народа». Казка починається поразкою народа, а завершується перемогою. У шекспирівській п’єсі народ для початку – команда корабля, на якому пливе Алонсо з сином Фердинандом, Гонсало, двома підступними братами й іншими. Не надто багато, але… саме голоси цього народу зображають сцену бурі. Та Просперо пояснює, що дванадцять років тому вони з Мірандою не були вбиті змовниками тому, що народ любив Просперо. Це не дивлячись на те, що Просперо сидів з книгами, а фактично правив його брат Антоніо – та, можливо, Просперо тому й любили, що не він стояв за якимись непопулярними заходами. Згадка про народ тут зовсім коротка, та нагадує, що з ним слід рахуватися. Влада до народу в «Бурі» все ж уважніша, ніж товстуни в олешиній казці.
Дуже легко порівняти Аріеля й гімнаста Тібула, тому, що той й інший – головний помічник, відповідно, скинутого герцога й полоненого зброяра. Тібул – не раб, а друг, але головний помічник. А Миранду й Суок порівняти складніше: Суок молодша і парний до нех персонаж – не коханий Фердинанд, а знов знайдений брат-близнюк, спадкоємець Тутті, та діє вона дещо активніше. Ймовірно, тому, що задача Міранди – ще й створювати контраст батькові, а задача Суок – привертати увагу юних читачок.
В «Бурі» острів – це театр, а Просперо – режисер. Він так не називається, та він керує виставою. У «Трьох товстунах» бере участь цирк, бо Тибул і Суок – артисти цирку. Є й ринкові балагани, що працюють на трьох товстунів, та вони засуджуються. Перемога революції відзначається цирковою виставою. Та й вона завершується, як всі вистави, як і дві вистави, влаштовані Просперо, в «Бурі» – для нового, невідомого життя.
І можна вирішити: адже революція – це теж буря, тому казка Юрія Олеші – теж про бурю, створену людськими зусиллями. Головна думка шекспирівської «Бурі»: хоча моря загрожують, вони милосердні. Переможний Просперо змінює гнів на милість. Йому це підказує Аріель, та й за логікою п’єси Просперо навряд чи може вчинити інакше. Він не міг би вбити Алонсо й інших у присутності доброго Гонсало або Гонсало вбити разом з ними, а крім цього, якби вн погубив батька Фердинанда, він точно зламав би життя Миранді, якби Фердинанд якось про це дізнався. В олешиній бурі, зображеній у «Трьох товстунах», немає особливого акценту на прощенні ворогів: вороги покарані й мають бути покарані, особливо тому, що цього не очікували. Та все же і ця буря милосердна: тому, що милосердя одержують ті, хто звичайного його не одержував – пригнічені, й тому, що після перемоги вона менш – або поки що менш – жорстока, ніж революції бувають в історії. І ще раз вона виявляє милосердя до померлого вченого Туба, який своєю запискою просить пробачення у Суок і Тутті. Це – чарівник, до мистецтва якого вдалося зло, та який виявив спротив і тому загинув. Читачі казки, як і близнюки, що поєдналися, мають пробачити цього чарівника, який явно добрий та послужив злу, однак лише невільно й не до кінця.
ID:
1011749
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Науковий Дослідницький
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.04.2024 09:48:48
© дата внесення змiн: 24.04.2024 09:48:48
автор: Валентина Ржевская
Вкажіть причину вашої скарги
|
