Ідуть думки по колу чередою,
І не спинити їх постійний плин,
У них - життя, заплутане війною,
А я одна блукаю поміж тим.
Кричу в пітьму, змиваючи водою,
Сліди жахіть, що ворог розкидав,
І ми самі не будемо собою,
Крізь смерть і біль щось в серці надірвав.
Я - не така, такою і не була,
Десь серед нас мій спокій заблукав,
Життя легке я просто вже забула,
А час іде... Та нас він не впізнав...
