На фото у альбомі зупинився час,
Завмерла мить реального життя.
Частка історії збережена для нас,
Або нащадкам у минуле відкриття.
У кожного із нас є свій архів.
Щасливі часточки, які застигли мов бурштин.
Є фото зовсім молодих батьків,
А є дитинства мить, де ти один.
Начасі фото перебрались в телефон,
Де кольорове, цифрове життя.
І пилом припада старий альбом,
Який зберіг надії, почуття.
Усе так швидко нині пролітає
І неможливо повернути час.
Але буває серце завмирає,
Як бачиш тих, хто вже пішов від нас.
25.02.24р. Олександр Степан.
