Чи можна пускати
В цей світ непотрібну дитину,
Не дати любові,
Вважати за прикрий тягар?
Є мудрі поради.
Одна з них: най краще загине
Той, ще не готовий
Себе захищать, Божий Дар.
Є різні причини,
Що змушують жінку вбивати
Оту нещасливу
Істоту в утробі своїй.
А що, як дитина
Народиться й буде гадати,
Що несправедлива
Судилася доленька їй?
І буде страждати,
Не маючи гідної долі,
Клястиме шалаву,
За те, що життя їй дала.
Погляньте: солдати
Лежать, ніби дрова у полі.
То мати-держава
На смерть їх усіх прирекла.
Вони народились,
Неначе в нелюбої нені.
Їм гідно б зустріти
Старіння у колі сім"ї,
Але опинились
В могилі, або полонені.
Небажані діти
Не прийдуть у рідні краї.
Не треба судити
Жінок за гріхи первородні,
За те, що вбивають
Свій, ще не народжений, плід.
Непрохані діти
Тернисті дороги Господні
У муках долають.
Жорстокий до нЕлюбів світ.
Цікаві Ваші твори. Питання народитися людині чи ні, напевно, все ж вирішує Вищий розум, аборт це таки гріх
Є цивілізовані способи запобігати небажаній вагітності, ми знаємо це, звісно. І тоді не треба вбивати дитя в утробі матері. А що стосується солдатів, яких нібито мати Вітчизна не любить і прирекла на смерть, то я не згідна з цим. Наші солдати захищають своїх реальних матерів, дітей, дружин - це і є Батьківщина. І переважна більшість наших захисників свідомо пішли на фронт, а не тому, що Батьківщина їх не любить.
Але судити точно не треба.
