Коли здається тяжко у житті
І ти жалієшся на свою бідну долю.
А вечорами ти на самоті,
Пігулки п’єш від паніки і болю.
Піди у ті місця, де справді важко,
Біля паркану стань і придивись.
Там,коло лавки, кущики ромашки
Гадали хлопцям на любов колись.
Губили пелюстки свої біляві
І шепотіли ніжно про любов.
Але чомусь давно їх не зривали,
Бо не гадають, коли ллється кров.
Хто на колясці їде не сміливо,
Хто на протезах робить перший крок.
Вам тяжко? Ось примір наживо…
Сльоза ромашки обпікає пелюсток.
Чи є пігулки, що лікують душу,
Коли війною пошматоване життя ?
Де мирне сонце заховалося в калюжу,
Шукаючи від страху укриття.
Не знаю як, але ті хлопці сильні,
Вони крізь біль всміхаються біді.
Погляньте в очі, вони там всесильні!
Це з виду трошки зтомлені й худі.
В них віра у серцях палає
І є надія вирватись з оков.
Ще прийде час, ромашка погадає,
На пелюстках своїх, про ніжність і любов.
10.12.23. Олександр Степан .
