Віслюча шкіра йде на барабан.
На барабані дуже гучно грають,
тобто гамселять парою кийків
по шкірі тій, і, мабуть, віслюкові,
який колись цим барабаном був,
доволі боляче і, може, навіть,
він відчува приниження і стид
за те, що був таким тупим і грубим,
коли з нього ще шкіру не злупили,
не мав ні краплі вдячності за те,
що має: пасовище, воду, сонце,
зелені гори і стрімкі річки,
великий простір для свого потомства...
Тепер на ньому гатить в барабан
якась бридкая kurwa на майдані,
на мавпу схожа, що із шапіто
втекла, і це транслюють по каналах,
як перемогу правди на землі,
і хтів би заперечити віслюк,
проте вже не спроможний, бо він шкіра,
і бачить він, що далі буде й як
на ньому прикликають інші лиха:
війну... руїну... як із тисячів
вже роблять барабани для концерту...
21.09.2023.
ID:
994389
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.09.2023 16:11:25
© дата внесення змiн: 21.09.2023 19:40:09
автор: Валерій Коростов
Вкажіть причину вашої скарги
|
