Люблю щебетання птахів навесні,
Буяння степів українського поля!
Люблю так в житА пригорнутись рясні,
Коли, ніби в щасті, всміхнеться стодОла!
Натхнення - купатися в білій росі,
Вмиватися до молитов на світанні
І серцем сприймати в природній красі
Життя солоспіви, душею жадані!
Люблю відчувати цей подих Землі,
Козацькі хрести і кургани величні,
На тисячу літ поколінням звели
Кобзарську незламність в піснях споконвічних.
Олександр Сичов
