Чи пожалієш ти колись,
За тим, що втратив на дорозі?
Шляхи ж були переплелись,
Чи стали дні тепер порожні?
Мовчить розірвана струна,
Не чуть від неї ані звуку.
Чи смак забули ці вуста,
Тобі добавило це смутку?
І кожен раз, коли не спиться,
Вчуваєш кроки ти мої?
В моїх обіймах опинився,
ВІдчув сльозу ти на лиці?
Відчув, мабуть, бо стер рукою,
Рука гаряча, ніби, жар.
Та та сльоза була скупою...
А все-таки, тобі чи жаль?
Відчутно нам минулий біль,
Котрий пройшов через роки.
З тобою мали якусь ціль,
Зберегти її ми не змогли.
Доля в кожного своя. Дякую Вам, дорога Надюшко, що нагадали про минуле... Щастя Вам неймовірного та гарячих й сильних почуттів!