Іди вперед, а не назад,
Аби життя, мов шоколад,
Солодким завсігди* було,
Щоб тільки втіхоньку несло
Твоєму серцю і душі,
Щоб наче ті товариші,
Життя і ти разо́м із ним
Ішли завжди шляхом одним
До світлих мрій і сподівань,
Надій і прагнень, і бажань;
Щоб врешті ти до них дійшов,
Щоб їх шукаючи, знайшов,
Їх втілив у життя своє.
Для того розум в тебе є,
Аби збагнути, як, коли,
Щоб справи всі як слід ішли,
Щоб здійснюючи їх, мети
Своєї міг ти досягти,
Хай навіть безліч ти завад
Зустрінеш, може. Лиш назад
Не здумай повертатись, ні,
Чи їх топити у вині,
В горілці, в пиві… Алкоголь
Не зборе їх. Не та бо роль
У нього. З ним не пощастить.
Він світлий глузд лише приспить.
А світлий глузд якраз в ту мить
Найбільш потрібний, щоб здійснить
Усе, що палко прагнеш ти.
Лиш з ним ти дійдеш до мети.
*За́всігди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 24. 03. 2020
