Весна не знала, що прийде війна…
вона ще лютому всміхалася осяйно,
давала знак, що йти йому пора,
плела надії світлі життєдайно.
Весна не знала, що прийде війна…
взяли в оркестрі ноти музиканти,
готова лить мелодію струна,
спадали з неба сонця аграманти.
Весна не знала, що прийде війна…
в її душі співали солов’ї ,
на землю нашу лізла сарана –
ворожа гидь в лахмітті і рам’ї.
Весна не знала, що прийде війна…
жорстока, знавісніла і кривава,
що крила обрубала журавля
і сонця промені у неба вкрала.
Весна не знала, що прийде війна…
до смерті налякались музиканти
і затремтіла дівчина-весна,
враз потемніли неба аграманти.
Весна не знала, що прийде війна…
громи регочуть в небі й блискавиці,
землею котиться проклята та луна,
в людей смутнішають і очі їх, і лиця.
Весна не знала, що прийде війна…
у її серці розквітали квіти,
і не її у тім була вина,
що падали на землю вбиті.
Весна не знала, що прийде війна…
і все одно крізь грози проростала,
і наливала в келихи вина,
нарцисами й тюльпанами вітала.
Весна не знала, що прийде війна…
і квітами повсюди устеляла,
калини цвітом побіля вікна
надію людям у серця вселяла.
