Тобі на серці я лишаю шрам.
Ти мені - досвід. Дивний та повчальний.
А як назвеш її моїм ім'ям -
Не звинувачуй осінь. Винен сам.
Ти мав би бути більш відповідальним.
Коли наснюсь - то римами з думок
Не заплітай мої слова у жарти...
Та не шукай ти поглядом зірок,
Що падають, мов до бажання крок
Лишився... Не здійснюсь. Забудь. Не варто.
Казав, що в такі миті ти завжди
Загадуєш бажання... Та ні разу
Ще не здійснилось... Так і тут: не жди.
Поговорити мали б ми одразу.
Не повернусь вже. Виплюну образу.
Хоч схожа я на ту, кого любив...
Ти не закрив з минулого гештальти.
Погані звички при собі лишив...
Пізно казати: "Вибач, не хотів"...
Хотів... Брехав... Воно хоч того варте?
Ти спогади про нас лиши вітрам,
Якщо вони для тебе ніц не значать...
А як назвеш її моїм ім'ям -
То не сваріться. Не влаштовуй драм.
Вона - не я. Вона тобі пробачить.
