Це мій простір, земля моя – матінка.
Це мій досвід, проста математика.
Щось за хмарами, обрієм, зорями…
Тільки Всесвіт знайомить з законами,
Що по образу з’єднані, зв’язані,
Непорушні. А людські – розмазані…
Бо порушники створюють правила.
Що ж, закони для них є забавами.
Та все тягнуть на себе, як злодії,
А на зміну приходять їх копії.
Переводиться люд та нікчемніє,
Чим спускається в густу темряву.
Щось за хмарами, обрієм, зорями…
Поміркуємо, зважимо, створимо.
