Це мій простір, земля моя – матінка.
Це мій досвід, проста математика.
Щось за хмарами, обрієм, зорями…
Тільки Всесвіт знайомить з законами,
Що по образу з’єднані, зв’язані,
Непорушні. А людські – розмазані…
Бо порушники створюють правила.
Що ж, закони для них є забавами.
Та все тягнуть на себе, як злодії,
А на зміну приходять їх копії.
Переводиться люд та нікчемніє,
Чим спускається в густу темряву.
Щось за хмарами, обрієм, зорями…
Поміркуємо, зважимо, створимо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2022
автор: Тетяна Верес