Настає переломний момент,
Коли знов перехоплює подих,
Коли стіни ламаються вщент,
І наважитись тягне на подвиг.
І хрустять від напруги кістки,
В голові неосмислена суміш.
І ділити не хочу ні з ким
Свою радість, тривогу чи сумнів.
Завтра зранку я буду не тут.
І мигтять перед зором дерева,
Як думки, що прийдуть і підуть
В небуття, не діставши до неба.
Івано-Франківськ, 9. 7. 21.
