Поговорити вирішив з весною, звичайно в лісі та на самоті, подякував що березень зі мною, що не пасу я задніх у житті! Літа беруть своє, десь не встигаю, нагадує про втрати сивина, хоч хата і не власна, та не скраю, п’ятдесят перша у житті весна! Є помилок багато непотрібних, на серці залишилися рубці, вирішувати звик одноосібно, нерви тримаю міцно в кулаці! Добро я не вимірюю ціною, як в кожного, якась є таїна, поговорив на самоті з весною, все розуміє, як ніхто, вона!