Туман густий - навколо видно мряку,
І я ступаю наче в темноту.
Тут темно, тепло, тут немає страху.
Не думаючи, я повільно туди йду.
Пальто намокне, стане іще важчим.
І вечір погасити може всі вогні.
Та крок за кроком буде усе кращим,
Якщо є ціль- то треба далі йти.
І шумне місто трішки вже стихає,
Спиняючи асфальт і біг доріг.
То ж хай актор вже гру свою дограє,
Бо на чужу роль він уже не встиг.
