До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав: 15.02.1989 виведення радянських військ з Афганістану.
Вони не обирали власну долю,
А підкорялись відданим наказам.
Афганістан ми згадуємо з болем,
Війни відгомін кожне серце вразив.
Так, час лікує тіло ветерана,
А от чи душу зцілить – невідомо.
Він побратима в «чорному тюльпані»
Зі скель чужинських віддає додому.
І тридцять років удові не спиться
(А чи вдова? Бо безвісти він зниклий…)
Чекає чоловіка молодиця,
Хоч до самотності із часом звикла.
Можливо, десь він інвалід-каліка?
По фото пам’ятають батька діти…
Війна, війна… несправедливий виклик –
Навіщо біль та смерть ідуть по світу?
…Від квітів на снігу – забило подих,
Живі схилились в сумі винувато.
Чужу війну й героїв справжніх подвиг
У шані до звичайного солдата
Ми мусимо... повинні пам’ятати.
Знову Ваш вірш навіяв спомини...
Моя служба в армії проходила в Казахстані. Одного разу в 1980 році в нашу частину завітав сторонній офіцер. Він по різним частинам набирав добровольців для відправки в Афганістан. І знаєте, я служив у підрозділі, в який з союзу "накидали" призовників з України, Росії, Узбекистану та Дагестану. Відносини в нашій роті були... як у банці з павуками, тобто серед нас постійно була така прихована беззбройна війна, що я попросився на справжню війну... Нажаль (це я так тоді гадав), Командир роти мене не відпустив, бо я у ньго був єдиним художником... А тепер гадаю - чи то доля моя така, чи то - я уникнув справжньої долі...
Так зворушливо і чуттєво Мариночко!!! Добре пам*ятаю ті часи, вони припали на мою юність, в Афгані воювали мої ровесники, там побував і мій брат, часто розповідав про ті страхіття!
Вчора приїхала із заходу по вшануванню пам"яті загиблих і була вражена кількістю загиблих в нашому районі. Їх - 28. Наші діти захищають свою державу і свою незалежність і гинуть за Україну, а за що загинули тоді. Це ж 28 молодих хлопців, які прийшли б з армії, працювали народили б дітей.
Скільки таких цинкових гробів приходило матерям і чи їхні діти там були... Використали нас, як завше. Світла пам'ять воїнам-інтернаціоналістам!
Дякую, Маринко за такий вірш.
ЧУТТЄВО і я згадала, бо мої ровесники воювали і залишилися каліками, а деяких в цинкових гробах привезли....а дядько з пораненням повернувся...сльози течуть у мене