Пусті слова - лунають,де неглянь,
а там в окопах,ще один рік мерзне,наш вояк.
Не те,що мерзне-то не такі слова,
ще один рік минув а не закінчилась війна.
Минають дні,тижні,роки -
а ми не можем визнати,сучасної війни.
Коли вояки,даючи життя нам всім,
баяться без наказу,за рідну землю пійти у бій.
А ті розбійники - не знаю,як їх ще назвати,
вбиваючи Українського солдата,щось сміють в України вимагати...
Комусь,можливо і потрібна,ця війна-
смерть юнаків,закрила коп'юра грошова.
Простий народ,під "тиском",бід й проблем,
теж небере,до серця,що не один вояк помер.
Хоч плаче і співчуває,дружині і батькам,
та рідко коли дякує, цим воякам.
Спасибі хлопці,прошу пробачте нас,
що забуваємо усі,часом за вас.
А ще спасибі хлопці,що не вірите пустим словам,
і уклін від народу Українського - всім вам.
