Ти пам"ятаєш "наше море"...?
Безмежна даль і чайок плач,
Чи вони плакали від горя...
Коли почули те: " Пробач..."
Пробач, що я недолюбила
Так мало в нас було тих днів,
І чайки понесуть на крилах
Кохання до семи вітрів...
А ми роз"їдемось потому
У спогадах залишим все,
І через роки нам на спомин
Крик чайки радість принесе.
Згадаємо, як хвилі плачуть
Ніби й вони згубили щось,
Ця зустріч нам усе пробачать,
Що мало збутись - й не збулось...
Галина Грицина.
