Як же мені потрібно твоє тепло й підтримка наяву.
Я так одна втомилась боротись, я у відчаї тону.
Стільки думок блукає, як справитись з усім, що в голові
Нічого не минає, сама я не справляюсь у ці дні.
Без тебе так тривожно, здається, що мене знаєш лиш ти
Сказати ще не можна, що ти мені потрібен назавжди.
Як дати відпочити своїй душі, своїм сумним очам
Хіба так захотіти, що ти вмить з'явишся до мене сам.
Ти знаєш я так хочу нарешті стати вже слабкою
Не все на себе брати, а знати, що ти завжди зі мною.
Я хочу просто стати за твою спину, заховатись
І більше не боятись, що без підтримки можу залишатись.
На це я заслужила, але чомусь ніхто не хоче
Мені подарувати моменти щастя і щоночі
Так міцно обіймати, щоб подих мій перехопило
А вранці прокидатись й дивитись так закохано і мило.
Може я роблю мало для тебе, хто мені потрібен
Чи просто вже дістала, собою і серцем не рідним.
Якщо ти не захочеш мене в своє життя впустити
Як мокрий сніг розтану, що до землі не зміг сам долетіти.