Зимова тиша у сяйві зоряної ночі,
Холодний сніг на сонному шляху,
Не одну вже зорю й не одні уже очі
Укрив сірий морок ,нагнавши страху.
Про що гомонять і шепчуть про що ,
Ті зорі у небі , прекрасні, пророчі?
Розказати , проспівати чи мають ще що
Зимові вітри холодно-співочі ?
А сніг летить, летить собі , летить,
Летять хвилини , які не повернути.
Що ж притаїла у собі ця мить?
Чого серце не зможе ніколи забути?
Тиха ніч , на дворі заметіль,
А всесвіт, як і завжди - у мовчанні,
Відкинь печаль, і сльози, і біль,
Щоб не спіткнутись на світанні.
Зимова ніч і трепіт калинових віт,
Шепочуть, що час надію у серці плекати,
Щоб коли пітьма огорне весь світ
Без зорі не заблукати…
Вікторія Болібрух
