Марную час-шукаючи таке,що і не знаю,
блукаючи в думках-важко вздихаю.
Шукаю відповіді,на ті питання,що незадавав,
й бажаю бути власником того,чого немав.
Життя таке,чи я такий-не розумію,
але в надумані думки свої,я вірю.
І вірюв те,що мрія то велика сила,
яка не одного з колін підняла,але і попустила.
Пянить це все,пянить все навкруги,
діла,стосунки і як завжди думки.
З надією чекаю,вітер перемін-
хоча і сам не знаю,яких хочу я змін.
І тільки рідні,тільки моя сімя,
дає реальний поштовх,до життя.
Наче пораду,настанову таку дає-
не марнуй часу,життя твоє іде.
Так викинувши,всі зайві думки,
ловлю реального життя,вітри.
Та з часом,знову повернется усе,
і знову заблукаю у думках і буду думати,про щось нове.
