Час не милував Хіросіму. В пам*яті закарбувався страх.
Скинута на місто уранова бомба "Малюк" - це смерть і жах.
Тут не ясними днинами відмічені залишились сліди.
Глянь - навічно на камені дивно помічена тінь людини...
Вже минуло, по суті пів віку. Тінь є, а плоті немає.
Образ цей не блідне. Це знак скорботи, народ не забуває.
Чи загубила вона тінь свою, як у тій відомій казці?
"Ні, цієї істоти взагалі немає" - нам каже камінь.
Бо згоріла вона від атомного вибуху у час війни.
Плаче дзвоник сумовито під дугою, десь у далині.
Тінь пережила людину - віщає нам вже кожна година.
У тривозі світ - людей з*єднати неможливо воєдино...
але надія на те й надія, щоби надіятись 
.
