Моє терпіння, мій кривавий біль -
Що значать перед муками мільйонів,
Де безнадійний стогін плодить стогін,
А сльози гризуть очі всім, як сіль!
Хоч як мій дух здійнявсь у вишину, -
Мов головою в мур, там б'є поклони,
Який дрібний отой мій злет раптовий...
Мій крик на тлі молитви світу - нуль!
І вірю я, що я ніщо в бутті -
Гадати інше не дає сумління, -
Чому ж мені вбачається незмінно,
Що меж цьому терпінню не знайти,
Таке мені велике у житті,
Немов мільйонів разом всіх терпіння!
__________________________________
Маё цярпенне, мой крывавы боль –
Што значаць перад мукамі мільёнаў,
Дзе безнадзейны стогны родзяць стогны,
А слёзы грызуць вочы ўсім, як соль!
Хоць дух мой ўзносіцца пад неба столь, –
Як галавой аб мур, там б'е паклоны.
Але як мал мой гэты ўздых шалёны...
Мой крык перад малітвай свету – ноль!
І веру я, што я нішто ў быцці –
Іначай думаць не дае сумленне, –
Аднак чаму ж здаецца мне нязменне,
Што меж майму цярпенню не знайсці,
Што так вяліка мне яно ў жыцці,
Як міліёнаў разам ўсіх цярпенне!
