...а потім все у тебе буде добре,
бо, зрештою, кохання - це не мус,
ще сонце не покотиться за обрій -
на плечах вже розтане важкий груз
чи то - баласт, чи то - нелегка ноша,
чи непотрібний недолугий дар,
не гнутиме додолу довше й довше
неходовий, залежаний товар,
все буде добре... птах злетить на волю
в відкрите море випливе дельфін,.
ніхто вже не клястиме кляту долю,
не витиме поміж товстенних стін,
все буде добре... і нові знайомства,
у грудях буде щемний холодок,
все так і буде, всього буде вдосталь
і зникне рій обридливих думок,
розсмокчеться запалений фурункул,
відновиться міцний захисний мур,
а серце - несформований гомункул
змуміфікується від завданих тортур
Люблю вірші, у яких я все відчуваю: і щемний холодок, і змуміфіковане серце...
Гарний твір, із таких творів, які читають в тиші, перешіптуючи кожне слово.
Не знаю щодо кострубатості) Такому «професіоналу» як я - або подобається, або не подобається) А от щодо фурункула - придерууусь) бо він має прорвати, а не розсмоктатися) або до нього мають примінити хірург. втруч.) Медиків колишніх не буває ) Жартую) Це ж поезія, а не медицина) в поезії можна)
Гарний твір