Бідний край там, де серце з щедрістю ще не в лад...
Жменя рідної землі боронить солдата.
Навіть буремно розгортає книгу слави,
Де страждання його береже кожна дата.
З давнини збереглося багато повір*їв.
Свідчать міфічні історії, навіть казки
І легенди про велич нашого світу...
Стогне Земля, палає планета, топче кат.
Мати-земля. Тобою кляли і клялися.
Це була клятва найвірніша, гордовита.
Нею знедолить, знеславить, принизить могли.
Клятва - сила кипіння подиху щомиті.
...Темінь ночі, землею найстрашніший прокльон.
Плач жіночий, розпач слова і дійсність справи.
День по дню затужить, охолоне піт долонь...
Серце - кріпак і пан, володар і управа!
Згоден з чудовим коментарем Катерини! 
