Ну хто розвів дороги, що зійшлися
В одну дорогу - звивисту й круту?
Й дороги знову наші розплелися,
Як той барвінок в літньому гаю.
Яка то насолода бути разом!
Як липа з кленом вітами сплестись.
Та не помітити, коли наступить ранок,
І сонце в верховітті заблищить.
Така п'янка й духмяна в білім цвіті,
Мов наречена в першу шлюбну ніч!
Така далека і найближча в цілім світі,
Як сонця промінь, що приліг на піч!
Твоя краса з роками не зів'яла,
Як лист осінній золотом бринить!
Я знаю, ти завжди мене чекала.
Яка чудова і хвилююча ця мить!
Хай вітер роздуває твої коси,
І листя листопад кладе до ніг.
Ці почуття, як чисті срібні роси,
Що крізь роки для тебе я зберіг.
чудово!
