Блимає, блимає над небокраєм.
Звуки всмоктало в палаючі хмари.
Поміж землею, пеклом і раєм,
Ми, помираючи, з вуст – ані пари.
Вітер закляк, у повітрі – ні руху.
Світ – затаївся – як перед лихом.
Тільки пітьма нашорошила вуха
Щоб дослухатись до шепотів тихих.
В цьому предвічному чорному лісі
Дихати важко – тихо і темно.
Світлом химерним осяяні висі.
Все – незбагненне. Все – недаремно...
