Коли тіло не́слух,– сон,
Де кожна вена може чути
Балакучий гомін зон
З перемоткою на груди.
Оманом очі заверне́
Тяму́щий в маривах свободи,
На ранок зіркою зійде́
І знову як би не знайомі.
У снах малюємо себе,
У світлі знищуємо зно́ву.
Страх просто подумки живе,
Так просто, я пови́нна знову.
Як незнайомець ти пішов,
Забравши частку божевілля.
Малюю сон і бачу сон,–
Рожевим пензликом безсилля.
09.04.2020
