Дзеленчать на подвір'ї дзвіночки,
А мак цвітом багряним гуде,
Зацвітають ромашки довкола,
А по полю дівчинонька йде.
На колінця, тоненькі, мов стебла,
Присіла дівчинонька та,
І зірва по волошці, по зіллю,
Дзвенить пісня, а вона упліта.
Де-не-де промайнуло хлоп'ятко,
І упав згляд його на косу,
Різнобарвну, рябу і опрятну,
Мов веселка- такую красу.
І сховавсь у травиці високій,
Став він глипати, зором вести,
І у пісні далекій, веселій,
Ноти вчув він і літа, й весни.
Кохання.