Імперії впадуть у море вже за мить
Все відбувається немов у сні.
І,хоч здається- сонце не горить...
Й фортеці стали не такі міцні,
Ти спогади свої не полишай,
Бо в них спасіння... пам'ятай...
В очах малюнки, як німе панно.
Життя, мов плівка, із старих касет.
І не врятує вже пя`нке вино.
А спогади стискають серце як корсет.
Хто залишився в спогадах твоїх?
Що справжні почуття, а що- обман
Між поглядів байдужих та німих
Ти вже втомився бути вічно сам.
Тебе чекав так довго я...
Скидай вже маску і сідай.
Хтось витратив усе твоє життя.
А я дарую тобі своє`- забирай.
